Символ миру, що народився з попелу: історія, яка розчулює до сліз.
Сьогодні, 6 серпня, світ згадує одну з найтрагічніших сторінок людства — атомне бомбардування Хіросіми. Для мільйонів людей ця дата є символом скорботи та застереження. Водночас для шанувальників олімпізму цей день пов’язаний з однією із найвеличніших та найсимволічніших подій в історії світового спорту, яка закарбувалася як символ неймовірного відродження, надії та незламності людського духу.
Чи знаєте ви, хто запалював Олімпійський вогонь на Іграх-1964 у Токіо? Його ім’я — Йосінорі Сакаї. Він народився в Хіросімі саме 6 серпня 1945 року — за лічені години до того, як на місто впала атомна бомба. Хлопчик дивом вижив, виріс і присвятив життя спорту, ставши успішним бігуном на короткі дистанції та студентом престижного університету Васеда.
Коли Японія приймала перші в Азії Олімпійські ігри, організатори ухвалили надзвичайно сильне та пророче рішення. Вони обрали 19-річного Йосінорі останнім смолоскипоносцем естафети.
Його поява на стадіоні в Токіо зі смолоскипом у руках викликала неймовірні емоції у глядачів на трибунах та біля екранів телевізорів по всьому світу. Коли цей юнак із Хіросіми здійнявся сходами стадіону і запалив олімпійську чашу, весь світ затамував подих. Це був не просто початок змагань — це був маніфест миру, тріумф життя над руйнацією та народження нової, мирної Японії.
Хлопчик, який з’явився на світ у найчорніший день своєї батьківщини, став уособленням ключової місії Олімпійських ігор — об’єднувати народи та демонструвати, що світло миру завжди перемагає темряву.
Коли спорт втрачає орієнтири: сучасні виклики та біль України.
Олімпійський рух — це завжди більше, ніж спорт. Це про цінності, які мають об’єднувати людство та захищати гуманізм. На жаль, сьогодні ці фундаментальні принципи цинічно руйнуються.
Допуск країн-агресорів — росії та білорусі — до міжнародних змагань (нехай навіть під нейтральним прапором чи з послабленням санкцій) є грубим порушенням олімпійських цінностей. Це абсолютно неправильно і несправедливо, адже не можна пропагувати мир на стадіонах, коли держави, які представляють ці атлети, щодня нищать мирні українські міста, школи та спортивну інфраструктуру.
В олімпійській родині та у великому спорті немає місця агресорам, терористам і тим, хто підтримує чи мовчазно виправдовує криваву війну.
Поки атлети з країн-агресорів цинічно борються за медалі, українські спортсмени вимушені виборювати нагороди у надлюдських умовах, а сотні з них — взагалі змінили спортивну форму на військову амуніцію.
Наші захисники зі спортивної спільноти воюють на передовій за право України на існування, свободу та незалежність нашої держави. На превеликий жаль, багато з них віддають за цю свободу найдорожче — своє життя.
Обов’язок кожного з нас — пам’ятати про цю найвищу ціну, цінувати їхній подвиг і ніколи не дозволити світові забути, завдяки кому майорить український прапор на міжнародних п’єдесталах.
Позиція НОК України: безкомпромісна боротьба на спортивному дипломатичному фронті.
Національний олімпійський комітет України разом із Міністерством молоді та спорту активно й безперервно працює над тим, щоб агресори були повністю ізольовані від світового спорту.
НОК України регулярно надсилає офіційні звернення до Міжнародного олімпійського комітету (МОК) та міжнародних федерацій, надаючи беззаперечні докази порушення нейтралітету російськими та білоруськими спортсменами та вимагаючи їхнього повного відсторонення.
Ця боротьба триватиме доти, доки справедливість та Олімпійська хартія не будуть відновлені повною мірою.
Відділення НОК України в Хмельницькій області нагадує, що справжні олімпійські ідеали — це дружба, повага, чесна гра та мир. Історія Йосінорі Сакаї колись довела світові, що спорт має нести світло та загоювати рани війни.
Віримо, що й сьогодні олімпійська спільнота знайде в собі сили очиститися від агресорів та стати на бік правди.
Пам’ятаємо історію, шануємо наших Героїв, віримо в силу справжніх олімпійських цінностей та нашу Перемогу!