16 серпня — знакова дата в спортивному русі міста Хмельницького
5–16 серпня 1956 року на Першій Спартакіаді народів СРСР за участі 9 244 спортсменів із 17 команд, які представляли 15 союзних республік, до програми якої включили 21 вид спорту.
У заключний день Спартакіади під час змагань легкоатлетів 17-річна хмельничанка Олена Кудрявцева, встановивши свій другий рекорд України в стрибках у висоту серед жінок — 165 см, підкорила норматив майстра спорту і разом зі срібною медаллю здобула право виступати на XVI літніх Олімпійських іграх у Мельбурні.
На той час Олена навчалася в школі тренерів при Київському інституті фізичної культури і спорту та була закріплена за Хмельницькою областю. Незважаючи на юний вік, талановита легкоатлетка вже мала вагомі здобутки на всеукраїнському рівні. Її здібності до спорту розгледів і розвинув місцевий фахівець Степан Стріхар, який запросив ученицю СШ №5 Кудрявцеву разом зі старшою сестрою займатися легкою атлетикою на Хмельницькому стадіоні «Динамо».
Отримавши хорошу загальнофізичну підготовку, Олена почала успішно виступати в різних дисциплінах та багатоборствах на обласних і республіканських змаганнях, і не лише серед однолітків, але й серед дорослих. 3 жовтня 1955 року на чемпіонаті України в Києві вона сенсаційно стала переможницею з рекордом республіки — 162 см. З результатом 159 см вдруге стала чемпіонкою України серед жінок у 1956 році й поїхала на Спартакіаду, де здобула «срібло», поступившись лише 3 см Валентині Баллод з Узбекистану.
Варто зазначити, що офіційний рекорд світу на той час становив 174 см. Жінки стрибали переважно способом переступання, більш відомим як «ножиці», а місцем приземлення слугувала суміш піску та тирси.
Олена була здатна боротися за високі місця і на Олімпіаді в Австралії. Там із новим світовим рекордом 176 см перемогла Мак-Даніель зі США, а «срібло» дісталося Марині Писаревій з результатом 167 см. Проте нашій землячці не судилося здійснити олімпійську мрію — на останньому навчально-тренувальному зборі в Ташкенті вона серйозно травмувалася. Та все ж Олена увійшла в історію вітчизняної легкої атлетики як перша спортсменка України, якій було присвоєно звання майстра спорту у стрибках у висоту серед жінок.
Згодом, після операції та реабілітації, Олена Петрівна Шабленко (дівоче прізвище Кудрявцева) повернулася в стрибковий сектор — втретє (1960 р.) стала чемпіонкою України, виборювала призові місця на міжнародних змаганнях в Угорщині та Чехословаччині, отримала звання почесного майстра спорту, працювала завідувачкою кафедри фізичного виховання в одному з київських вишів, брала участь у суддівстві легкоатлетичних турнірів.
А у стрілецькому турнірі Спартакіади відзначився представник Шепетівщини — срібний призер в особистому заліку, чемпіон Європи серед юнаків у складі збірної, майстер спорту з кульової стрільби Володимир Лук’янчук.
У стрільбі з малокаліберної гвинтівки на 50 м з трьох положень по 40 куль він вибив 1164 очки з 1200 можливих (на 12 менше, ніж у чемпіона і на 1 очко менше, ніж у віцечемпіона), зайняв третє призове місце в сумі та друге в положенні стоячи (382 очки) і став офіційним кандидатом до збірної команди на Олімпіаду 1956 року.
Та все ж до Мельбурна поїхали лише досвідчені стрільці, які й стали олімпійськими чемпіонами в різних вправах. Володимир, як військовослужбовець, продовжував вдосконалюватися у стрільбі з гвинтівок у різних вправах, близько 20 разів перемагав на чемпіонатах СРСР (1955–1971 рр.), ставав чемпіоном і бронзовим призером у команді, срібним призером в особистих змаганнях чемпіонату світу (1958 р.), отримав звання майстра спорту міжнародного класу (1970 р.).
Працював тренером у Київському вищому військовому інженерному училищі зв’язку (1976–1984 рр.), залучався до суддівства змагань із кульової стрільби (1979–1994 рр.).