Четверта золота та восьма загалом медаль України ,а також – друге поточне командне місце на Паралімпіаді -2022. 7 березня за результатами 3 дня змагань ХІІІ зимової Паралімпіади 2022 року до попередніх семи медалей переможного першого дня додалося «золото» з лижних перегонів (15 км довга дистанція, індивідуальна гонка вільним стилем, незрячі).
Чемпіонами стали спортсменка з порушеннями зору Шишкова Оксана з Харківщини з лідером-гайдом Марченком Андрієм з м.Києва.
Вітаємо з яскравою перемогою! Тим більше, що перемога в цій гонці – справжнє диво у виконанні цього тандему: для Оксани ця дистанція не така вже й улюблена, а Андрій встиг травмувати ногу, та продумав спеціальну тактику супроводження спортсменки на трасі. Нагадаю що 5 березня вони вже сали чемпіонами у спринті парабіатлону
Свої перемоги українці присвятили рідному народові, Україні та закликали світ закрити небо над Україною!
А напередодні-6 березня, срібну нагороду у лижних перегонах на догій дистанції 12км серед сидячих виборола американка Оксана Мастерс, котра народилася у Хмельницькому і до 8 років проживала в нашій області. Це вже друга її медаль у Пекіні, першу- золоту, вона здобула 5 березня у біатлоні в спринті.
Ось як коментує на своїй сторінці у фейсбук Оксана Мастерс свої переживання і громадянську позицію щодо нинішніх подій в Україні:
«Було важко знайти своє захоплення та бажання змагатися на цих Іграх на тому місці, коли витримує навалу окупантів моя рідна Україна. Я почуваюся егоїстичною, безпорадною та винною за це. Однак, я завжди пишалася тим, що я українка, відчувала стільки гордості при погляді на український прапор, і зараз як ніколи, я з гордістю кажу, що я українка. Моя мама завжди казала, що моє українське серце робить мене стійким; воно зробило мене бійцем.
З початком зимових Паралімпійських ігор мені нагадують, як спорт завжди мав силу об’єднувати світ. Я буду змагатися за більше, ніж просто за мої власні цілі, більше, ніж місце на подіумі. Поки український народ бореться за свої домівки та мир, хочеться, щоб кожен старт та фініш означали щось набагато більше, ніж гонка чи результат. Я хочу допомогти і переконатися, що жодна дитина не буде забута. Я знаю, як це бути дитиною в Україні з інвалідністю, де ресурс для медичної допомоги був обмеженим, тим більше зараз -у розпал війни.
Якщо ви шукаєте способи допомогти українцям, будь ласка, подумайте, що “No Child Forgotten” керує Global Giving та Bright Kids Charity, підтримуючи дітей, які живуть з фізичними вадами.»
Слава Україні!